Бенедикт Дибовський (12.V.1833-31.I.1930)

         Дибовський Бенедикт Іванович народився в селі Адамарині Новогрудського р-ну (колишнього Мінського повіту) Гродненської області (колишньої Мінської губернії) в сім'ї дрібного поміщика (за оцінкою інших - середнього дворянина). Батько Дибовського брав участь у повстанях поляків 1831 і 1863 рр. проти російської окупації в Польщі.

Після закінчення Мінської гімназії в 1853 р. Б. Дибовський поступив на природничо-медичний факультет Тартуського (тоді Дерптського) університету (Естонія). З 1857 р. Б. Дибовський продовжував навчання в Німеччині у Бреславському університеті (сьогодні м. Вроцлав у Польщі), звідки виїздив в експедиції для вивчення риб і ракоподібних на Адріатичне море і водойми Німеччини. З 1858 р. після закінчення університету Б. Дибовський переїхав у Берлін, де 18.І.1860 р. захистив докторську дисертацію про партеногенез, і в тому ж (1860) році став професором зоології Варшавської головної школи (університету). В 1861-1862 рр. вивчав коропових риб Прибалтики, про яких опублікував монографію. Цю монографію в 1862 р. він захистив у Тартуському університеті, як другу докторську дисертацію. Краківський університет запросив Б. Дибовського на кафедру зоології, але міністерство на це не погодилося з політичних мотивів. (У 1861 р. Б. Дибовський брав участь у політичній маніфeстації у Вільнюсі, за що його арештували і депортували в глибину Росії, але швидко звільнили). В тому ж, 1862 році Б. Дибовський став ад'юнкт-професором зоології й порівняльної анатомії Головної школи у Варшаві.

           За активну участь у підготовці польського постання 1863 р. Б. Дибовського навесні 1864 року арештували і засудили до смертної кари через повішання, але тільки за старанням видатних німецьких вчених - проф. Рейхета з Берліна і проф. Грубе з Вроцлава й за посередництвом видатного політика Бісмарка смертна кара була замінена на заслання в Сибір на каторжні роботи, терміном на 12 років. Б, Дибовський спочатку сидів у Варшавській тюрмі... На вокзалі, перед відправленням засуджених до Петербурга, рідні та знайомі приятелі передали Б. Дибовському мікроскоп, різні речі, потрібні для лікування і наукової роботи та гроші. 10 серпня 1864 р. почалася подорож Бенедикта Дибовського до місця відбування каторги. З Петербурга через Москву до Нижнього Новгорода поїздом, а далі на схід кіньми. В грудні 1864 р. прибули до Іркутська. Засланці мали право самі вибирати місце заслання. Б. Дибовський вибрав місце, де сподівався на отримання багатих наукових матеріалів. На початку його помістили в Іркутську тюрму, а з весни 1865 р. перевели в село Сиваково поблизу м. Чити, за його проханням. Засланці жили по кілька осіб у землянках. Бенедикт Дибовський вимагав будівельного дерева з ріки, возив дерево і воду, збирав дикий часник на луках до супу, для хворих на цингу. Одночасно збирав науковий матеріал і заохочував до цієї роботи інших. Йому помагали.

            Б. Дибовський постарався, щоб його звідти перевели до села Дарасуня, де є мінеральні води, і де мали організувати купілеву установку. Довший час він працював у Читі лікарем. Йому дозволяли відвідувати хворих без конвою. Він подолав погану дорогу 139 верст до Дарасуня разом з товаришами В. Годлевським і Парвексом. Заквартирували вони на цілу зиму в порядному домі, дістали дві умебльовані кімнати. У тім домі жив і комендант Дарасуня.

         Будучи в засланні Б. Дибовський кожну вільну хвилину присвячував вивченню фауни Сибіру. В Дарасуні примусових робіт уже не було. Покищо неофіційно, але фактично каторга скінчилася. Б. Дибовський мав тепер багато часу на лікування і наукову роботу.

         З метою вивчення природних багатств Східного Сибіру в 1866 р. губернатор Муравйов звільнив Б. Дибовського від каторжних робіт, відновив йому громадянські права і запропонував виконувати обов'язки лікаря у нововідкритій лікарні на Дарасунських мінеральних водах. Під час виїздів Б.Дибовський мав можливість проводити дослідження птахів, риб і ссавців. Восени 1868 р. Бенедикт Дибовський переїхав до Іркутська, а пізніше поселився в маленькому селі Култук і зайнявся всебічним вивченням озера Байкал, при деякій технічній підтримці Російського Географічного товариства. До Култука Б. Дибовський переїхав разом з В. Годлевським і Ксенжопольським. Дослідження Байкалу тривало 3 роки і кілька місяців. В 1869 р. Б. Дибовський разом з Н.М. Пржевальським взяв участь у роботі державної комісії на чолі з генералом Сколковим в басейні Амуру, тобто р. Амур, Усурі і оз.Ханка, де Бенедикт Дибовський досліджував в основному іхтіофауну. Комісія потребувала лікаря-природознавця, щоб лікував частково ампутовану руку Скалкова і збирав рослини для гербарію царівни, яка цікавилася флорою Усурійського краю. Б. Дибовський разом з В. Годлевським і М. Янковським обстежує південні райони Усурійського краю. Через кілька місяців комісія з Б. Дибовським повернулася до Іркутська, а Бенедикт Іванович звідти до Култука, і до 1871 р. продовжував досліджувати Байкал. Звідти переїхав до Іркутська, де опрацював зібрані матеріали, потім почав подорож: об'їхав довкола Байкалу, вступив до Култука, а звідти до Чити, далі до Кірпічної, де працював цілу зиму, колекціонуючи разом з В.Годлевським птахів та ссавців. Далі до Старого Цурухатуму над р. Аргунь, де провів весну і частину літа, а 9 серпня виїхав на Амур на збудованому разом з М. Янковським і В. Годлевським човні. 20.ІХ. вони допливли до Благовєщенська, а далі вже кораблем "Інгода" на початок жовтня прибули до Хабаровська. Далі Б. Дибовський оселився в с. Козакевичево, яке слугувало йому базою для досліджень Усурійського краю. Звідти робив численні екскурсії. Кінець 1873-го і значну частину (до серпня) 1874-го року Б. Дибовський з товаришами провів в долині р. Усурі. В серпні 1874 р. він виїхав до Владивостока, а звідти - на острів Аскольд, на якому разом з товаришами проводив фауністичні збори. На зиму, в кінці вересня 1874 р., Б. Дибовський перенісся на затоку Петра Великого. Тут на о. Аскольд він був до серпня 1875 р. В 1876 р. отримали з Іркутська звістку, що - Б. Дибовському, В.Годлевському і М. Янковському дозволено повернутися на батьківщину. Завдяки старанням видатних вчених царський уряд звільнив їх із заслання, відновив у правах і дозволив на вільне переміщення по цілій Росії. Але захоплений науковими дослідженнями Бенедикт Дибовський не спішив повертатися, а приступив до організації експедиції на Камчатку. Щоб добитися її фінансування він спочатку повернувся до Іркутська, а звідти змушений був поїхати до Петербурга. З Іркутська Б. Дибовський спочатку переїхав до Култука, звідки здійснив експедиції для продовження вивчення Байкалу. У серпні 1876 р. він з Іркутська виїхав до Варшави. У складі експедиції на Камчатку Б. Дибовський їхав як урядовий лікар.

           Роботи Бенедикта Дибовського були високо оцінені і Географічне товариство нагородило його золотою медаллю, у 1878 р. його вибрали дійсним членом Російського Географічного товариства. Б. Дибовському виділили тисячу рублів і необхідні прилади для проведення досліджень на Камчатці. З Петербурга на Камчатку він виїхав 10.І.1878 р. По дорозі на 2 дні затримався у Москві, пізніше 3 дні у Нижньому Новгороді. 16.І. з Нижнього Новгорода виїхав до Казані, потім Тюмень, Омськ, Томськ, Іркутськ...

            До Нижнього Новгорода їхав поїздом, а далі кіньми. В Іркутську перебував від 7.ІІ. до 27.ІІІ.79 р., ще досліджував фауну Байкалу, вислав до Варшави наукові збори і вирушив у дальшу дорогу. З 6 по 8.ІV.1879 р. зупинився в Нерчинську, далі пробув місяць у Сретенчаку, звідки знову вислав посилку до Варшави. 20-22.V. був у Благовєщенську, 25-26 у Хабаровську, на озері Ханка, далі на 2 тижні до Владивостока. Відіславши збори до Варшави, 24.VI. кораблем відплив до Петропавловська-на-Камчатці. До Петропавловська прибув 5.VII.1879 р. Побут Б, Дибовського на Камчатці тривав понад 4 роки (до 1883 р.). Бенедикт Дибовський поєднував лікарську працю з науковими дослідженнями. Тут він заснував лікарню для прокажених і сифілітиків. У важких кліматичних умовах - бездоріжжі і різних небезпеках Б. Дибовський допомагав місцевому населенню, боровся з епідеміями. П'ять разів учений об'їхав півострів і відвідав Командорські острови. На Камчатці він проводив етнографічні роботи, дав опис кліматичних умов, описав ріки, озера, рослинний і тваринний світ, давав рекомендації для розвитку там сільського господарства. Дав детальну характеристику Командорських островів, вказував на необхідність організації там видобутку торфу і бурого вугілля, приділяв увагу акліматизації цінних дерев, північних оленів, коней, собак. Це було здійснене. Північні олені дали потомство і велику користь населенню, яке Б. Дибовському було надзвичайно вдячне. Його турботи про населення Камчатки не обмежувалося лікарською і санітарною опікою. Він взагалі турбувався про побут мешканців Камчатки і Командорських островів, старався за піднесення матеріальної і духовної культури тубільців, боровся з алкоголізмом, спровадив на Камчатку кіз і кроликів, а на острів Берінга - північних оленів і коней.

               З 8.VII. по 13.Х.1881 р., тобто протягом 3 місяців Б. Дибовський об'їздив Камчатку, подолавши дорогу, довжиною 2000 верст. 2.ІІ.1882 р. виїхав на зимовий об'їзд. Спроваджені Б. Дибовським на о.Берінга північні олені добре акліматизувались і стали підставою життя і добробуту алеутів - мешканців цього острова. За це вони були Б. Дибовському безмежно вдячні. Проте він шукав останків морської корови, яких йому ніяк не вдавалося знайти.

             Львівський університет запросив Б. Дибовського зайняти вакантну посаду завідувача кафедри зоології (тодішнього - Зоологічного інституту) на філософському факультеті (тепер біологічному), на що він погодився і в 1883 р. виїхав з Камчатки. До Львова прибув на початку січня 1884 р. з багажем 60 ящиків різних експонатів. Тут Б. Дибовський крім читання дуже цікавих лекцій проводив багатогранну громадську і науково-дослідну роботу. Він організував зоологічну лабораторію, заснував Зоологічний музей, якому передав численні експонати, зібрані в Сибіру. В грудні 1903 р. на Камчатку зі Львова прибула археологічна експедиція. З вдячності Б. Дибовському один з алеутів - Сініцин (росіяни давали їм свої російські прізвища) знайшов скелет морської корови, запакував у скриню і передав учасникам цієї експедиції з професором Марозевичем в подарунок для Б. Дибовського. Цей скелет вислали до Львова, де Бенедикт Іванович був тоді завідувачем кафедри зоології. Б. Дибовський подарував той скелет для Зоологічного музею Львівського університету. Крім того, він отримав ще кілька скелетів морської корови: один з яких подарував Інституту порівняльної анатомії Варшавського ун-ту, а другий Природничому музею у Відні. Колекцію людських черепів камчадалів та айнів Б. Дибовський подарував Антропологічному музею Краківського університету.

              У Львівському університеті Б. Дибовський читав курс антропології і старався за утворення тут кафедри антропології. Для чого на кафедру у 1908р. був покликаний Цішовський, а з 1913 р. Ян Чекановський. У своїх працях і лекціях Б. Дибовський ревно захищав теорію Дарвіна, за що у вересні 1906 р. ректор університету звільнив його з роботи (у віці 70 років).

            Будучи на пенсії Б. Дибовський продовжував науково-дослідну роботу. Він всебічно досліджував озера Польщі та Поліські озера Західної України й Білорусі.

                 Війна 1914 року застала Б. Дибовського у Білорусії, біля Новогрудка, в маєтку його сестри, у Нянькові. Як австрійського підданого царський уряд дав розпорядження про його заслання в Сибір, велів йому переселитися в Іркутск. Іркутська адміністрація не дала йому дозволу і призначила йому місце проживання Якутську область. Тільки заступництво Академії наук, Географічного товариства і видатних вчених врятували Б. Дибовського від повторного заслання. Коли туди, на зміну росіянам прийшли німці, Б, Дибовського викинули на вулицю. Тільки завдяки допомоги внука відомого німецького природодослідника, географа і мандрівника Гумбольдта, який був офіцером у німецькій армії, Бенедикту Дибовському вдалося отримати дозвіл повернутися до Львова. Але у Львові дім, де він мешкав, був напівзруйнований і пограбований. Тут у Львові Б. Дибовський поступово налагоджує та відновлює зв'язки з ученими Сибіру, які присилають йому матеріали для опрацювання, він далі цікавиться Камчаткою і особливо Байкалом, дає різним ученим ряд цінних порад.

             У 1927 р. АН СРСР обрала Б. Дибовського членом-кореспондентом. Крім того, Б. Дибовський був почесним доктором Варшавського університету з 1921 року і почесним професором Вільнюського університету з 1923 року.

                Коли Б. Дибовському виповнилося 95 років, з цією датою ювіляра привітало також правління Наукового товариства ім. Шевченка і побажало йому ще довгих років життя й творчої праці на благо науки. Цей документ зберігається при вході в наш Зоологічний музей, поруч з його портретом і біографією.

               1 січня 1930 р. Б. Дибовський помер у віці 97 років. Його поховано у Львові на Личаківському цвинтарі серед учасників польського постання 1863 року. Він, як великий науковець, займався науково-дослідницькою роботою до кінця свого життя. Деякі його наукові праці побачили світ вже після його смерті.

Список праць Б.І. Дибовського та робіт, що стосуються його особистості

  1. Versuch euner Monographie der Cyprinoiden Livlands. - Dorpat, 1862. - 215 p.
  2. Zeby zwierzat ssacych.. Odbitka z "KOSMOSU" - Lwow 1906-1907.- 198 p.
  3. Extrait du bulletin de la Societe Zoologique. - Paris, 1883. - 3 p.
  4. Kurze Darstellung erkannter Tatsachen in Bezug auf Bau und Evolution der Saugentierzahne. - Cracovie, Imprimerie de L'Universite, 1929. - 405-415 p.
  5. Rzut oka na Historyczny rozwoj Zoologii. - Lwow, 1885. - 23 p.
  6. Referat o dziele L.S. Berga "Fauna Rossyi. Ryby", wraz z uwagami o rybach naszych krajowych. - Warszawa, 1913. - 50 p.
  7. Studien uber die Saugethierzahne. - Lemberg, 1888. - 6 p.
  8. Замьтка о бадягахь Южной Россiи. - Харьковь, 1884. - 6 р.
  9. Дополнительныя свьдьния кь познанию прьсноводной губки Dosilla stepanovii. - Харьковь, 1884. - 8 р.
  10. Urywek z listu. Dr-ra B. Dybowskiego do P.Wl. Taczanowskiego. - Odbitka z Gazety Lekerskiej 1883. - 4 p.
  11. Extrait du bulletin de la Societe Zoologique. - Paris, 1883. - 20 p.
  12. Synoptisches Verzeichnis mit kurzer Besprechung der Gattungen und Arten dieser Abteilung der Baikalflohkrebse. - Cracovie, Imprimerie de L'Universite, 1926. - 77 p.
  13. Przyczynki do znajomosci Mieczakow jeziora Bajkalskiego. - Odbitka z "KOSMOSU", T.48., 1923. - 244 p.
  14. Bemerkungen und Zusatze zu der Arbeit von Dr. W. Dybowski "Mollusken aus der Uferregion des Baikalsees". - St.Petersburg, 1912. - 218 p.
  15. Faunie mieczakow bajkalskich. KOSMOS, XXXVI - Lwow, 1911. - 945-981 p.
  16. Odczyt Dr.B.Dybowskiego o budowie wargi dolnej (Labium) u Owadow. Lwow 1891.
  17. Par L.Taczanowski. Description d`un nouveau Cerf tachete du pays d`Ussuri meridional, Cervus dybowskii. London, 1876.
  18. Roxprawy i wiadomosci z muzeum im.Dzieduszyckich (acta museum Dzieduszyckiani). Araneae in camtschadalia a dre. B.Dybowski collectae. Pajaki zebrane na Kamczatce. Krakow, 1985 (46).
  19. Von Dr.B.Dybowski und Dr.G.Grochmalicki. Ein Versuch, die turmformigen Baikalschnecken, Turribaicaliiae, mit den kaspischen turnformigen Turricaspiinae zu vergleichen und neue Studien uber diese letzteren durchzufuhren.(135).
  20. Dr.Benedykt Dybowski und Dr. Jan Grochmalicki. Uber kaspische Schnecken aus der Abteilung "Turricaspiinae" subfam. nova zum Vergleich mit den Turribaicaliinae nobis. 1913. (135)
  21. Odczyt Dr.B.Dybowskiego o budowie wargi dolnej (Labium) u Owadow i Wijow. Lwow 1891 (5).
  22. Kuntze R. Zeitschrift fur Saugetierkunde. Benediktus Dybowski als Saugetierforscher. - Lwow, 1932 - 54 p.
  23. Domaniewski J. Benedykt Dybowski. - Warszawa, 1954. - 174 p.
  24. Brzek G. Benedykt Dybowski. Zycie i dzielo. - Warszawa-Wroclaw, 1994. - 396p.