ДЕРЕВНОГО КЕНГУРУ МАЙРА ВИЯВЛЕНО ЧЕРЕЗ 90 РОКІВ ПІСЛЯ ВІДКРИТТЯ

13.10.2018

ДЕРЕВНОГО КЕНГУРУ МАЙРА ВИЯВЛЕНО ЧЕРЕЗ 90 РОКІВ ПІСЛЯ ВІДКРИТТЯ

 

  29.09.2018 | Біологія

У гірських лісах острова Нова Гвінея британський натураліст Майкл Сміт (Michael Smith) зумів побачити представника одного з видів деревних кенгуру. Раніше цей вид був відомий лише по одному екземпляру, здобутому зоологами 1928 року, і до Майкла Сміта протягом 90 років цієї тварини ніхто не бачив.

Привезений у 1928 році до Великобританії зразок зберігається в Музеї природної історії в Лондоні. Описали його зоологи Уолтер Ротшильд і Гай Долман, які дали йому латинську назву Dendrolagus mayri – деревний кенгуру Майра, в честь молодого зоолога, який власне і добув цього кенгуру. З тих пір Ернст Майр став одним з найбільших біологів XX століття, зробивши значний внесок в орнітологію, систематику і теорію виду, а привезений ним кенгуру так і залишався в музейному сховищі на самоті і фігурував у літературі як єдиний екземпляр свого виду. Фонд Global Wildlife Conservation включив його в список «25 найбільш розшукуваних втрачених видів».

Це був самець вагою всього 9,25 кілограма. Спійманий він в індонезійській частині Нової Гвінеї, на території нинішньої провінції Західне Папуа, в гірських лісах півострова Уондівоі. Як і в інших представників роду деревних кенгуру (Dendrolagus), у нього були короткі порівняно з наземними кенгуру задні лапи, а також довгі кігті, що дозволяють дертися по гілках. Шерсть у нього коричнева, майже чорна на спині, і світліша з боків живота, на лапах і голові. Хвіст майже білий. У 1980-х роках зоологи намагалися позбавити його статусу самостійного виду, включивши до складу деревного кенгуру Доріа (Dendrolagus dorianus), який мешкає в східній частині Нової Гвінеї. Проте недавні дослідження ДНК показали, що навіть інші підвиди кенгуру Доріа можуть претендувати на статус окремого виду.

Нову сторінку в історії деревного кенгуру Майра судилося вписати не зоологу, а ботаніку. Майкл Сміт відправився в Західне Папуа, щоб вивчити одну з груп тропічних рододендронів (Rhododendron sect.Vireya). Він виявлений в тих же місцях, де 1928 року побував Майр – в лісах гірського хребта на півострові Уондівоі. У липні 2018 року йому вдалося побачити, і навіть сфотографувати деревного кенгуру, зовні схожого на кенгуру Майра. Сміт і його супутники зустріли кенгуру на висоті близько 1600 метрів над рівнем моря, що сидів на дереві приблизно в 27-28 метрах від поверхні землі. За словами Сміта, в околицях були помічені низка ознак, що вказують на присутність деревних кенгуру. Серед них характерний послід під деревами, відмітини від кігтів на гілках і запах (деревні кенгуру мітять територію, залишаючи пахучі мітки за допомогою спеціальних залоз).

Автор монографії про деревних кенгуру професор Тім Фланері (Tim Flannery) з Мельбурнського університету говорить, що забарвлення тварин на фотографіях Сміта залишає мало сумнівів у тому, що це саме деревний кенгуру Майра. Фланері вважає, що цим кенгуру вдалося успішно ховатися від людей протягом десятиліть, тому що вони живуть на дуже невеликій і важкодоступній ділянці лісів. Мисливці з місцевих племен зазвичай полюють в низинах, де вони добувають найбільш поширених сивих деревних кенгуру (Dendrolagus inustus). Вище в гори вони підіймаються рідко, оскільки там мало джерел води, а шлях перепиняють складний рельєф і густі зарості бамбуку.

З тим, що на фотографіях саме кенгуру Майра, погодилися також Марк Елдрідж (Mark Eldridge) з Австралійського музею і Роджер Мартін (Roger Martin) з Університету Джеймса Кука. Елдрідж визнав, що півострів Уондівоі настільки важкодоступний, що він сумнівався в можливості біологів пробратися туди, щоб перевірити наявність там кенгуру. А Мартін помітив, що «тільки безстрашний Помм [жаргонна назва британця в Австралії] в гонитві за рододендронами із завзятістю доб'ється мети».

Вчені мають намір остаточно довести, що Сміту вдалося побачити представників того ж виду, що й Ернсту Майру в 1928 році. Сміт зібрав зразки посліду, з яких планує отримати ДНК. Порівнявши її з ДНК зразка із лондонського музею, можна буде отримати істину.
Сміт зауважує, що кенгуру Майра, з'явився людям через 90 років, проте він може знову зникнути і тепер вже остаточно. В горах півострова Уондівоі недавно було виявлено родовище золота, і його розробка може порушити середовище проживання цього виду.

» Всі новини