ЗАПРОПОНОВАНЕ ПОЯСНЕННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ КІСТОК ПЕНІСА У ТВАРИН

ЗАПРОПОНОВАНЕ ПОЯСНЕННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ КІСТОК ПЕНІСА У ТВАРИН

Дослідження показали, для чого багатьом тваринам потрібні кістки статевого члена. Як виявилося, їх функція може визначатися формою бакулюма. Бакулюм – це специфічна кістка пеніса багатьох ссавців, у тому числі комахоїдних, гризунів, хижих, кажанів і більшості приматів; за винятком деяких мартишкових, довгоп’ятів і людини. Учені вважають, що у предків останніх вона була, але зникла в процесі еволюції, як це сталося і в деяких інших видів ссавців.

Питання про призначення бакулюма вельми туманне – висувають різні версії, проводять дослідження, але більшість з них, як стверджують автори нової роботи, ґрунтуються лише на розмірах кісток статевих членів та не враховують їх форми. Тим часом вона дуже різноманітна у багатьох тварин і має дивні гребені, борозенки і химерні вигини.

Тривимірний аналіз 82 кісток пеніса різних представників тваринного світу показав, що деякі з тих бакулюмів, які мали незвичну форму, здатні значно продовжувати статевий акт, викликати овуляцію і навіть «виводити» сперму інших самців з статевих шляхів самки.

Так, дослідники виявили, що форма бакулюма медоїда, схожа на кульку морозива, може сприяти відведенню сперми конкурентів і гарантувати, що потомство належить саме йому. А ось розмір яєчок з формою бакулюма не корелює. Таким чином, учені припускають, що кістки статевого члена покликані запобігати саме наслідкам сексуальної конкуренції, а також вони служать для продовження статевого акту.

Цікаво, що самої хитромудрої форми бакулюми мають м’ясоїдні та моногамні види. Це досить дивно, оскільки останні стикаються з сексуальною конкуренцією набагато рідше, ніж полігамні тварини. Автори вважають, що соціальна моногамія не є еквівалентною генетичній, оскільки представники таких видів схильні потайки «зраджувати» своїм статевим партнерам. Для отримання повної картини, на думку дослідників, необхідно провести тривимірний аналіз геніталій самок, що команда вчених і має намір зробити в майбутньому.

Дослідження опубліковане у журналі The Royal Society Publishing