Про підсилення сигналу щодо спарювання самкою перуанського богомола Stenophylla lobivertex

Про підсилення сигналу щодо спарювання самкою перуанського богомола Stenophylla lobivertex

Німецькі зоологи Крістіан Шварц (Christian J. Schwarz) з Рурського університету і Франк Глау (Frank Glaw) з Баварської державної зоологічної колекції в Мюнхені описали у самок одного з видів південноамериканських богомолів незвичний, але значний за розмірами орган, що слугує для приваблення самців.

У багатьох самок богомолів на черевці є залоза, що виділяє феромони, які розпізнаються самцями. Зазвичай вона ледь помітна зовні, але самки виду Stenophylla lobivertex, які живуть в перуанській Амазонії, виявилися здатні роздувати цю залозу до значних розмірів, наповнюючи її гемолімфою.

Представники цього виду богомолів мають довжину тіла близько чотирьох сантиметрів. Вони коричнево-зеленого кольору, і нагадують сухе листя. Залоза самок розташована між шостим і сьомим черевними сегментами і в роздутому стані має вилоподібну форму, блискучого блідо-зеленого кольору. Залоза може сягати 6 мм у довжину і 1 мм у товщину на обох кінцях. Згідно з дослідженням, Stenophylla lobivertex – єдиний відомий богомол, у самок якого залоза збільшується до такого розміру.

Кінчики вилоподібної залози здатні рухатися, тому, коли Франк Глау зауважив самку з роздутою залозою, він спочатку подумав, що комаха заражена якимось паразитом, на зразок лейкохлорідія парадоксального… Проте, спостереження показали, що самки роздувають свою залозу тільки ночами на 2-5 годин і негайно ховають її, якщо їх щось потривожить.

«Ми підозрюємо, що Stenophylla lobivertex може вивільняти феромони виступаючим органом більш ефективно і цілеспрямовано, ніж інші богомоли, – каже Крістіан Шварц. – Це може бути дуже важливим, для видів з низькою щільністю, щоб самці змогли знаходити своїх самок».

Статтю опубліковано у журналі Journal of Prthoptera research

Фото: Pheromone gland of Stenophylla lobivertex © Christian J. Schwarz